Приватність у месенджері: що ми робимо, а що ні

Праска-чат (Iron Messenger) — це месенджер, у якому приватність вмикаєш і перевіряєш сам: без номера телефону під час реєстрації, з незнайомцями, які чекають у «Запитах», з режимом привида на таймері й видаленням, що стирає файл із сервера одразу. Праска-чат не має наскрізного шифрування, і тут чесно пояснено, що це означає, щоб ти вирішував, знаючи все.

Що насправді має робити приватний месенджер?

Для більшості людей приватність у чаті — це не про шпигунів. Це про чувака із зали, який знайшов твій нік, про адміна, що закидає тебе в сорок груп, про колишню, яка перевіряє, коли ти був онлайн, і про фото, яке ти надіслав о другій ночі й тепер шкодуєш.

Тож ми почали саме з цього. Кожна функція нижче захищає того, хто її вмикає, і жодна не захована за пейволом. Правило коротке: приватність ніколи не буває Premium. Premium продає прикраси (теми, більше стікерпаків, гучніші реакції), а не «хто може мене знайти».

Чи можна користуватися месенджером без номера телефону?

Так. Для акаунта в Прасці потрібні нікнейм, пошта й пароль — або один тап через Google. Номер для відновлення можна додати пізніше, якщо хочеш запасний шлях до акаунта, але це не обов'язково, і його ніхто не бачить.

Це важливіше, ніж здається. У застосунках, що тримаються на номерах, тебе знайде кожен, у кого є твій номер, а кожен, кому ти пишеш, отримує його. Тут до тебе достукуються за @ніком — лише латинські малі літери й цифри. Кому його дати, вирішуєш ти.

У публічних посиланнях і QR-кодах теж немає порядкових номерів. Ніхто не порахує наших користувачів і не перебере акаунти, міняючи цифру в адресі, а медіа лежать за випадковими адресами, які не вгадати.

Як вирішувати, хто може тобі написати?

Основну роботу роблять чотири налаштування. Усі вони на екрані «Приватність».

• Шлюз для незнайомців. Коли він увімкнений, чат від людини не з твоїх контактів іде в «Запити», а не в список чатів. Ні пушу, ні зв'язку в контактах, ні завантажених фото. Приймаєш або блокуєш — і блок заразом чистить «Запити».
• Прихований нік. Тебе просто немає в пошуку. Це не зникнення: посилання й QR, які ти вже роздав, працюють далі, бо нік — це адреса, яку ти даєш свідомо.
• Режим привида. Стань невидимим на годину, на день або на будь-яку кількість днів, годин і хвилин. Коли таймер закінчиться, режим вимкнеться сам, тож випадково застрягнути привидом не вийде.
• «Хто може». Обери, хто бачить, коли ти був онлайн, хто може тебе тегати і хто додає тебе в групи: усі, твої контакти або (для «був у мережі» й пошуку) ніхто.

А тоді перевір себе в Дзеркалі приватності. Воно показує твій профіль двічі: саме так, як його бачить незнайомець, і саме так, як бачить контакт. Якщо видно щось зайве, ти помітиш це першим.

Чи «видалити» справді видаляє?

Так, і швидко. Видалене повідомлення зникає в усіх у чаті, а якщо в ньому було фото чи відео, файл стирається з нашого сховища в тій самій транзакції. Не після прибирання наступного місяця. Одразу.

Для фото, які не мають лишатися, є ліміт перегляду: один погляд, 3, 5 або 30 секунд. Фото приходить розмитим, відлік стартує після відкриття, і файл видаляється із сервера, коли його закриє останній одержувач. Невідкрите зникає через 7 днів. Про це є окремий гайд — фото, що зникають, разом із тим, чого вони не вміють.

А якщо хочеш піти зовсім, видали акаунт прямо в застосунку. Профіль, аватар і прив'язка Google стираються, усі сесії виходять. Без листів у підтримку й без лабіринту «а ви впевнені».

Як акаунт захищено від зламу?

• Паролі зберігаються лише як bcrypt-хеші. Самого пароля ми не бачимо.
• Підбір — глухий кут. П'ять хибних спроб блокують акаунт на 15 хвилин, і рахунок іде по всіх адресах, а не по одній IP. Ботнет отримує ті самі п'ять спроб, що й ти.
• Ключ сесії лежить в Android Keystore на телефоні й у Windows Credential Locker на ПК, а не в звичайному файлі.
• У мережі все йде тільки через HTTPS: TLS 1.2 або новіший, з HSTS на кожному нашому домені.
• Наша адмінка просить пароль і одноразовий код із пошти, тож самим злитим паролем адміна нічого не відкрити.

Ми тримаємо актуальні мажорні версії всього, на чому стоїмо (React Native, Expo, PHP, Laravel), і кожен реліз проходить аудит залежностей. Коли баг сидить у чужій бібліотеці, ми латаємо його в себе й відправляємо фікс авторам.

Чого Праска не обіцяє

Праска-чат не має наскрізного шифрування. Повідомлення йдуть через HTTPS і зберігаються на нашому сервері, щоб дійти на кожен твій пристрій. Тобто технічно оператор сервісу може їх прочитати.

Це рішення, а не недогляд. Пошук по всьому чату, прев'ю в пушах, черга модерації й вбудовані інструменти для груп потребують сервера, який бачить текст. Як і обіцянка тим, хто скаржиться на порушника: що скаргу хтось подивиться й відповість. Ніде в застосунку, у магазинах чи на цьому сайті ти не знайдеш натяку на «наскрізне шифрування», і не знайдеш, доки це неправда.

Якщо ти захищаєшся від самого оператора сервісу, обери інструмент, створений для цього. Якщо від незнайомців, допитливих знайомих, крадіїв акаунтів і старих повідомлень, що висять вічно, — це саме те, що Праска робить, і безкоштовно.

Ще дві чесні примітки:

• Блокування скриншотів немає. Ми пробували, на реальних пристроях воно не трималося, і ми його прибрали, щоб не продавати обіцянку, якої телефон не виконує. Камеру на екран навести може будь-хто.
• На скаргу відповідають. Поскаржся на повідомлення чи акаунт, і рішення прийде тобі повідомленням від живого адміна твоєю мовою: бан, мут, видалено, попередження або «порушень немає». Той, на кого ти скаржився, не дізнається, хто це був.

Хочеш ширшу картину? Ось що таке Праска-чат, а ось чесне порівняння з Telegram і WhatsApp.